Агрофірма ім. Довженка, що на Полтавщині, є структурним підрозділом агропромхолдингу «Астарта—Київ» — лідера з виробництва цукру в Україні. За підсумками 2016-го, компанія встановила абсолютний рекорд за всю історію своєї діяльності — 505 тис. тонн цукру. Виробництво молока в агрофірмах холдингу зросло до 106 тис. тонн. Про поєднуваність цукрового й молочного бізнесу, а також нову модель організації виробництва тваринницької продукції, що може стати зразком для інших молочних ферм, нам розповів генеральний директор ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» Віктор Миколайович Скочко.

— Вікторе Миколайовичу, яка роль відводиться молочному напрямку в очолюваній вами агрофірмі і в холдингу?

— Головна, як кажуть у кіно чи театрі. В агрофірмі ім. Довженка утримується близько 40% поголів’я великої рогатої худоби «Астарти» і виробляється 50% усього молока холдингу. Сьогодні добове виробництво молока в агрофірмах холдингу становить 300 тонн, із них 150 тонн — наші. За минулий рік ми виробили 54 тисячі тонн молока.

Можна сказати, що агрофірма ім. Довженка — це основний молочний майданчик «Астарти». Жодна з інших її агрофірм не має такого поголів’я, такої продуктивності тварин і такого рівня розвитку виробництва.

Ще на початку 2000-х у нас цей проект почав переростати із соціальної в бізнесову площину. А в 2016-му розпочалося запровадження нової моделі організації виробництва молочної продукції. Вся практика і досвід, який напрацьовується в нас, переноситься на інші молочнотоварні ферми холдингу.

— Розкажіть, як розбудовувалось молочне скотарство в АФ ім. Довженка.

— Дев’яності роки були дуже складними для всього аграрного сектора країни. Спочатку сільськогосподарське виробництво трималося за рахунок раніше нажитих активів, а наприкінці 90-х почалося різке скорочення, і не тільки в тваринництві, а в усьому. Ситуація була критична, і саме в цей час, у 1999 році, односельці обрали мене головою колективного сільськогосподарського підприємства (КСП) в рідному селі Гоголеве.

Було надзвичайно важко. Пам’ятаю, як усім селом виходили полоти кукурудзу, цукровий буряк. Корів пасли, тричі доїли. Зерно одразу з-під комбайна у нас забирали за електроенергію і паливно-мастильні матеріали. Величезні податки і борги тягнули на дно. Я тоді дуже шкодував, що дав односельцям надію.

Однак руки не опускали. Шляхом неймовірних зусиль нам таки вдалося скоротити збитки: якщо у 1998-му вони були 1,5 млн. гривень, то в 1999-му — 600 тис. Але то були збитки.

Я не бачив іншого виходу, крім як знайти потужного промислового партнера. У нашому Шишацькому районі їх було три: Шишацький сирзавод, який на той час успішно працював; велика будівельна організація, яка допомагала паливно-мастильними матеріалами; і Яреськівський цукровий завод. Тоді я почувався, як витязь на роздоріжжі з відомої народної казки, і вибрав цукровий завод.

Приїхав до директора цукрового заводу і кажу: «Вам потрібен буряк, а нам — ваша допомога насінням, добривами, засобами захисту рослин, паливно-мастильними матеріалами».

Директор відповів: «Акції нашого цукрового заводу викуповує „Астарта“ і в її керівництва теж така думка — налагодження партнерських стосунків з агровиробником».

Отож через кілька тижнів я зустрівся з Віктором Петровичем Іванчиком. У Яреськах наші шляхи перетнулись, і ми почали співпрацювати.

Коли згадую про перші наші результати, то і смішно, і соромно. Наприклад, у 1999-му ми отримали 130 центнерів цукрових буряків з гектара. Тоді ми їх навіть усі не зібрали, бо більше витрачали на паливно-мастильні матеріали для комбайнів й оплату праці, ніж заробляли від продажу зібраного. Справді, так і було. Довелось прийняти радикальне рішення: зупинити роботу комбайнів. Одночасно звернувся до односельців: в суботу й неділю всі виходьте на поле, хто скільки накопає.

Тоді ми здали 1000 тонн буряків. Було дуже важко, але була віра. То був хороший урок, ми не опустили руки, бо розуміли: раз є цукровий завод, нам треба вчитись вирощувати цукровий буряк. Що робить віра!

За цей час ми сходинка за сходинкою піднімали врожайність: 250, 300, 350, 400, 450 центнерів на гектар. Певний час затримались на позначці 450. Потім перетнули рубіж 500, а торік досягли врожайності 700 центнерів з гектара на площі 7500 га. Вихід цукру становив 9,3 тони на гектар. Це рекордний показник для агрофірми ім. Довженка і для всієї України.

— Яку частку займає молоко у валовій продукції АФ ім. Довженка?

— Чи допомагає в розвитку бізнесу бути членом агрохолдингу?

Більше читайте в журналі «Молоко і ферма» № 3 (40), червень 2017.