Галина Запєвалова, керівник кадрового агентства «Агроджоб», офіційного рекрутинг-партнера АВМ та АСУ

Рекрутинг, або добір персоналу, — це робота, спрямована на пошук таких працівників, які потрібні підприємству. Здавалося б, про що тут говорити, добір кадрів — зрозуміла річ. Утім, на практиці, як виявляється, роботодавці та їхні потенційні працівники наражаються на чимало «сюрпризів». Тож не все так просто. Про спеціалістів у аграрному секторі, кадрові агентства, пошук професіоналів та маневри між підводним камінням у морі рекрутингу ми й поговоримо в цій статті.Рівняння з багатьма невідомими

Навряд чи знайдеться такий керівник агрогосподарства, перед яким би не поставала проблема пошуку нового працівника. Кожен із них переймався питанням: де шукати потрібного спеціаліста? Як вірно оцінити його знання й не помилитися з вибором? Як переконати людину змінити місце проживання й переїхати в «непрестижне» село?

Справжніх професіоналів знайти нелегко — їхні нинішні роботодавці чудово знають їм ціну і, якщо працівник справді кваліфікований, керівник зробить усе, щоб утримати його на своєму підприємстві.

З другого боку, є аграрні виші, які щороку випускають тисячі дипломованих спеціалістів. Та навіть якщо господарство згодне взяти працівника без досвіду, не факт, що рівень його знань відповідатиме вимогам, які до нього ставитимуть. Не хотілося б безпідставно ображати нашу аграрну освіту, тому вдамося до аргументів. Відкладімо на кілька хвилин убік національну гордість й патріотизм і погляньмо правді у вічі: українська система аграрної освіти є однією з найдорожчих і при цьому найменш ефективних у Європі. Не будемо розбиратися, з якою метою абітурієнти вступають до сільськогосподарських навчальних закладів, просто погляньмо на цифри: згідно зі статистикою, лише 50% випускників починає працювати за фахом, а через рік у селі їх залишається працювати лише одна п’ята. Причому знання навіть тих «ентузіастів» далекі від очікуваних роботодавцями.

Якщо ж поглянути на проблему з іншого боку, то більшість аграріїв чекає «готових» спеціалістів, мало хто згоден сам виростити молоду зміну зоотехніків, ветеринарів та інших фахівців і дати студентам можливість проходити практику у власному господарстві. От і маємо замкнуте коло.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 2 (15), квітень 2013 рік