Рубрики

Архів

Заготівля силосу і сінажу: основні помилки та як їх уникнути

Дмитро Донченко, автор технологій, співзасновник компанії «Укрпролайф» 

 Соковиті корми займають значну частку в структурі раціонів молочної худоби. Упродовж століття в ролі основних соковитих кормів для молочних корів незмінно використовують силос та сінаж. Їх поживна цінність і якість є вирішальними факторами продуктивності й здоров’я стада.

Щоб корова змогла спожити якнайбільше поживних речовин із силосу та сінажу, необхідно максимально наповнити суху речовину цих кормів енергією та протеїном. Утім, можливості накопичення поживних складових у силосованій масі мають певні обмеження, що залежать від біологічних можливостей виду та сорту рослин.

Уміст цукру й вологість

Силосування — складний мікробіологічний і біохімічний процес консервування рослинної маси, що відбувається завдяки утворенню в ній кислого середовища і анаеробних умов. Одним із суттєвих факторів силосування певного виду сировини є вміст цукру. За цією ознакою рослини поділяються на такі, що:

  • легко силосуються (містять надлишок цукру й заквашуються при виході молочної кислоти з цукру на рівні 60-70%) — кукурудза, сорго, суданка, жито, лугові злаки, баштанні, капуста, коренеплоди та ін.;
  • важко силосуються (містять цукру стільки, що їх зелена маса нормально силосується лише тоді, коли вихід молочної кислоти становить 90-100%) — буркун, вика, конюшина, люцерна, соя, сорго віничне і т.д. Тому при силосуванні рослин із недостатнім умістом цукру до зеленої маси додають культури, що легко силосуються, а також спеціальні силосні закваски, приготовані з молочнокислих бактерій.

Важливим чинником силосування є вологість зеленої маси. Для кукурудзяного силосу допустимим вважають показник у 60-75%. А от під час сінажування, особливо високобілкових трав (конюшина, вико-бобові суміші, люцерна), коливання показника вологості вагоміше. З огляду на щільну волокнистість, таким травам треба приділити особливу увагу під час нарізки. Правильне налаштування ножів комбайна забезпечить рівномірність подрібнення маси і збереже до 15-20% часу та коштів на пальне для трамбувальної техніки.

Розгляньмо, як можна візуально, без приладів і лабораторних досліджень, визначити рівень вологості зеленої маси на прикладі люцерни й конюшини. Отже, якщо на рослині не видно слідів прив’ялення, вологість буде на рівні 80%, тобто всього 20% СР; листя підв’яло, а стебла ні, на місці розриву видно сік — 70% вологості (20-30% СР); листя починає ламатися, а стебло пров’ялене — 60-70% вологості, або 30-40% СР (оптимальний варіант для конюшини!); листя сухе, кришиться, стебло пружне, підсушене, зеленого кольору — 55-60% вологості, або 40-45% сухої речовини (оптимальний варіант для люцерни!); листя розсипається в руках , стебло починає ламатися — 40-45% вологості, або 55-60% СР (краще залишити на сіно!). Інколи відхилення показника вологості від оптимального значення усього на 5% завадить отримати сінаж кращої якості, а відповідно і максимальні надої, що неминуче призведе до зменшення рентабельності виробництва.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 3 (16), червень 2013

 Ctrl
«Золота молодь»
18.07.2013
Ctrl 
В Україну прийшло свято молока
18.07.2013

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Прибуткове свинарство»