Рубрики

Архів

Не все продається

Розмову вела Наталка Пахайчук

Степан Івахів — співзасновник фінансово-промислової групи «Континіум», яка є провідним гравцем на молокопереробному ринку України. В «Континіумі» Степан Петрович відповідав за молочний напрямок, а нині відійшов від управління бізнесом, бо став народним депутатом України. У парламенті Івахів — заступник голови Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин. Свій досвід роботи в молочному бізнесі використовує в законотворчій діяльності. Про молочний напрямок у діяльності найбільшої компанії Західної України, роботу в Раді та бачення розвитку молочної галузі держави Степан Івахів розповів у інтерв’ю для журналу «Молоко і ферма».

Степане Петровичу, розкажіть, як свого часу вибудовували бізнес, якої філософії і принципів дотримувались?

— Філософія проста. Вона близька мені й моєму партнеру Ігорю Єремеєву: коли трудишся , завжди треба робити так, щоб люди, з якими маєш справи, розуміли: ти їх не обманув і працював чесно. Тоді вони працюватимуть із тобою й надалі. Це називається бізнес-історія. Якщо ти чесно формуєш цю історію, якщо будуєш репутацію свою і компанії, то завжди будеш бажаним партнером. Сам ти нічого не зможеш. Все одно мусиш бути в колі таких, як ти. От і все.

А як вибудовували стосунки з виробниками сировини?

Я пам’ятаю ті щасливі роки — кінець 90-х, коли я особисто знав практично всіх керівників господарств і постійно з ними спілкувався. Та коли компанія розростається, так спілкуватися стає неможливо. Тому я, як один із акціонерів, декларував і декларую принципи, щоб мої підлеглі вибудовували стосунки на принципах справедливості та чесності. Але треба чітко усвідомлювати, що так буває не завжди, адже люди є люди. Тому навіть у нашій компанії працівники часом чинять усупереч політиці й кон’юнктурі акціонерів. І тоді головне вчасно втрутитися. Наприклад, коли я балотувався в депутати, то їздив округом. На той час я думав, що мої працівники чесно і справедливо ставляться до здавачів молока. Та коли почав спілкуватися, то почув, що бувало по-різному: десь пообіцяли і не зробили; десь сказали, що зроблять, і втекли; десь не взяли телефон, щоб не дати відповіді. Зараз я можу стверджувати, що за час виборчої кампанії усі взаємини (принаймні, в своєму окрузі) я привів у відповідність. Зараз, коли приїжджаю на округ і спілкуюся зі здавачами, претензій уже не чую.

В Україні є серйозні проблеми з молочною сировиною. Як вирішує її ваша компанія?

Нічого нового. У нас статистика приблизно така ж, як і по Україні. Переробляємо майже порівну молоко, закуплене у присадибних і в промислових господарств. Проблема сировини має два аспекти — кількість і якість. Корів ріжуть, молока стає менше.

Чому, на вашу думку, так відбувається?

Вважаю, що стратегічна діяльність Міністерства аграрної політики і продовольства неправильна. Зараз ситуація така: приблизно 60% сировини переробники отримують із особистих селянських господарств. Та якщо «дослідити» бюджет Мінагро (близько 12-15 мільярдів), то виявляється, що левову частку бюджетних коштів отримують великі виробники, а приватники практично нічого. І це ще не все. Дотацію отримують також далеко не всі крупнотоварні виробники тільки 8-12%. Міністр аграрної політики стверджує, буцім він прихильник виробництва сільгосппродукції у великих господарствах, на фермах тощо. Та чи ми можемо в близькій і середній перспективі замінити оті 60% продукції, яку виробляють присадибні господарства? Адже впродовж 20 років ми так цього й не зробили: приватники як годували Україну, так і годують. Тож чи треба всі державні дотації спрямовувати на сільгосппідприємства? А куди дінуться приватні? А де соціальний захист населення? Зрозумійте, це не критика чинного міністра. Так погано традиційно було завжди. Змінювалася влада, уряд, міністри, а хибна політика такою й залишалася.

Як же, на вашу думку, змінити ситуацію?

Шлях один: гуртування приватників у кооперативи та створення родинних ферм. Місцева влада має допомагати людям об’єднуватися. Бо ж іноді важко об’єднатися навіть сусідові з сусідом. Усі чекають, поки хтось прийде, об’єднає, візьме на себе відповідальність і кого будуть сварити, кому будуть дякувати. Треба працювати і створювати законодавчі механізми, щоби люди бачили сенс об’єднуватися і могли нарощувати обсяги виробництва.

Якість молока — це теж непопулярна тема. Не знаю іншого рецепту, ніж запровадження жорстких нормативів, заборон і штрафів до тих, хто виробляє і переробляє молоко. Наші колеги у прибалтійських країнах ще в 1990-х роках запровадили великі штрафи, і там проблему якості молока вже забули. Бо що таке якість молока? Це не обов’язково технічне забезпечення. Це набагато простіше: просто не лий води, не сип соди, не додавай пальмової олії. А сьогодні такі «фокуси» з молоком роблять не тільки ті, хто здає, а й ті, хто збирає і привозить. Якщо ж запровадити жорсткі нормативи, то якість молока одразу покращиться. Не кажу вже про глибинні проблеми, як-от селекція корів. Скажімо, колись, якщо густина молока була менше норми, корову вибраковували. Нині на це практично ніхто не звертає уваги. А густина молока, тобто вміст білка, стає дедалі меншою. 

— Чи планують створювати власні майданчики для виробництва молока?

— Як компанія вирішує проблему споживання молочної продукції.

Який напрямок для «Континіуму» пріоритетніший — орієнтований на експорт чи на внутрішній ринок?

На ці та інші питання шукайте відповіді у журналі «Молоко і ферма» № 3 (16), червень 2013

 Ctrl
Роль протеїну в раціоні молочної худоби
18.07.2013
Ctrl 
Кооперативи. Українська практика
18.07.2013

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Прибуткове свинарство»