Марія Ярошко, магістр МВА, співробітник НімАЦ

В організмі тварини білки утворюються безперервно, бо вони необхідні для росту і розмноження, синтезу біологічно активних сполук, відновлення клітин, що відмирають, а також утворення продукції — молока чи м’яса. Поряд із цим постійно триває процес самовідновлення тканин, пов'язаний із заміною частини білків на нові. Білки синтезуються з амінокислот, які потрапляють до кровотоку як кінцеві продукти травлення, або утворюються в процесі обміну речовин. 

Для синтезу специфічних білків організму необхідно мати всі необхідні амінокислоти. При цьому частина їх може в достатній кількості синтезуватися безпосередньо в самому організмі, а інша частина — так звані незамінні амінокислоти — повинна надходити з кормами. Незамінними амінокислотами є лізин, триптофан, гістидин, лейцин, метіонін та інші. Залежно від вмісту в кормах замінних і незамінних амінокислот розрізняють повноцінні й неповноцінні білки. Повноцінними є сполуки, що містять увесь перелік незамінних амінокислот — це майже всі білки тваринного походження та деякі рослинні. А ще у повноцінному білку замінні й незамінні амінокислоти мають бути підібрані в оптимальному співвідношенні. Повноцінність білка впливає на міру його використання організмом тварини. Для цього використовують поняття біологічної цінності білка. Цей показник характеризує, скільки протеїнів власного тіла може утворитися зі100 г протеїну, що міститься в кормі. Згідно зі згаданою характеристикою цінність кормів тваринного походження сягає 75-95%, а рослинних білків — 60-65%.

Ефективність використання рослинного білка тваринами дуже різна — 8-45%. Вона залежить від виду, віку, годівлі худоби, її продуктивності, а також біологічної повноцінності корму. Для годівлі жуйних протеїн відіграє дуже важливу роль. Щоб краще розуміти роль білка в раціоні, слід окреслити основні поняття, що характеризують протеїнову поживність корму. Сама протеїнова поживність є показником здатності корму задовольняти потреби тварин у всіх необхідних замінних і незамінних амінокислотах. Передовсім таку поживність визначає сирий протеїн (ХР)  корму, який поєднує всі азотовмісні сполуки органічного й неорганічного походження.

Сирий протеїн

Він складається з білків та амідів. Білки — це високомолекулярні сполуки, що складаються з амінокислот. Аміди — це азотовмісні сполуки небілкового характеру. А ще до них відносять самі вільні амінокислоти, солі амонію, нітрати та нітрити, нуклеїнові амінокислоти, а також вільні коротколанцюжкові поліпептиди. Вміст азоту в амідах може бути від 7 до 21%, що визначає їхню цінність. При цьому високий вміст амідів спостерігається у молодих зелених рослинах при активному фотосинтезі. Також їх стає більше в сирому протеїні при зберіганні коренеплодів. Якщо високий вміст солей амонію, нітратів і нітритів може спричинити отруєння у багатьох тварин, то жуйні спроможні утилізувати ці сполуки за допомогою мікроорганізмів рубця. Загалом уміст сирого протеїну можна визначити, перемноживши загальну концентрацію азоту на коефіцієнт 6,25. Рекомендована частка сирого протеїну в раціоні дійних корів може бути від 12% для тварин під час сухостійного періоду, до 18% — для корів у період ранньої лактації.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 3 (16), червень 2013