Руслана Бутило

Український молочний експорт нині недостатньо диверсифікований. Більша частина нашої молочки потрапляє в країни близького зарубіжжя, чільне місце серед яких займає Російська Федерація. Маючи такий важіль впливу, наша північно-східна сусідка час від часу запроваджує обмеження або й зовсім забороняє український імпорт. Такі кроки негативно впливають не тільки на переробників, а й на виробників молока. Тому є потреба шукати інші ринки, куди українські підприємства могли б поставляти свою продукцію.

Чи має Україна такі шанси? За оцінками Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, у наступні 40 років світовий агросектор мусить наростити виробництво на 60% (зокрема на 80% в розвинутих країнах). Інакше кажучи, до 2050-го року необхідно навчитися кожен рік додатково виробляти 1 млрд. т зерна та, щонайменше, 200 млн. т м’яса. Отож, перспективи великі. Достатня кількість земельних та трудових ресурсів дає нашій країні вагомі переваги над іншими.

Проте виробити — це лише половина роботи. Не менш важливо знайти покупця. І особливим ринком збуту української молочки можуть стати африканські країни. Цей ринок великий. До того ж тамтешні вимоги до якості продукції не дуже суворі через перенаселеність та дефіцит молочної продукції власного виробництва. Спробуймо розібратися щодо молочних течій цього ринку.

Більше інформації читайте у журналі «Молоко і ферма» № 5 (18), жовтень 2013 рік