Сергій Филь, керівник департаменту зоотехнії КЦ АВМ

Чимало науковців неодноразово доводили: не тільки використання сперми найкращих бугаїв є передумовою успіху. Якщо тварин із найкращою генетикою вирощувати з порушенням технології, потенціал генотипу не реалізувати. Також практика свідчить, що дотримання всіх технологічних вимог навіть із невисокопорідною худобою все одно дає високі показники продуктивності. Нині вітчизняні тваринники широко практикують запліднювання корів спермою американських чи канадських плідників. Однак при цьому залишається «дрібниця»: навчитися вирощувати потенційно високопродуктивних тварин правильно.

У пошуку резервів

Останні кілька років на українських молочнотоварних фермах фахівці чимало уваги приділяють технології вирощування ремонтного молодняка. Вже й досягли непоганих виробничих показників. Утім, як на мене, далеко не всі резерви вичерпано. Отож, пора поділитись набутим у господарствах АВМ досвідом.

Спершу пріоритетним у технології вирощування молодняка було скорочення схеми годівлі незбираним молоком (180–200 л)та раннє привчання до гранульованого комбікорму, тобто ранній розвиток рубця. Це, а також індивідуальне утримання, давали про себе знати. Слід відзначити, що навіть такі, науково обґрунтовані й економічно доцільні, технологічні новації давалися нелегко. Та все ж, опанувавши цю технологію, ми змогли досягти хороших результатів із вирощування ремонтного молодняка:

— збереження телят у молозивний та молочний період > 94%;

— відлучення від молока до досягнення2-місячноговіку з вагою >60 кг;

— збереження молодняка в перехідний період > 97 %;

— вік при першому запліднюванні 14 місяців;

— отелення в 22–24 місяці з відповідною вагою та висотою.

Результати мовби й хороші. Однак проблема хворобливості телят з 30-го дня життя до 4-місячного віку залишалася актуальною. Тварини часто страждали на кашель та діарею, а ми ж багато втрачали на дуже важливому етапі розвитку молодого організму, коли з 14-го по 30-й день життя формується його імунітет.

Ми постійно шукали, як покращити годівлю в цей період і забезпечити телят необхідними поживними речовинами. Вихід, як нам тоді здавалося, був у підвищенні якості комбікормів. Саме цього ми, як консультанти, і вимагали від їх виробників. Ми радили додавати сухе молоко, пробіотики та інші профілактичні добавки. Втім, це тільки робило кінцевий продукт дорожчим, тож наші клієнти відмовлялися від дорогих комбікормів. Застосовували ми й різні профілактичні схеми вакцинацій у різні періоди життя телят, починаючи з дедалі молодшого віку (дійшло до 20-годня). Але й завдяки цьому бажаного результату не отримали.

Підказка, як, до речі, і з раннім розвитком рубця, прийшла зі США, де держава й виробники чимало інвестують у дослідження й технологічні інновації. Як з’ясувалося, суть проблеми — годівля незбираним молоком. Вірніше, його кількість. Відомо, що до 27-го дня життя в шлунково-кишковому тракті телят рослинні корми не перетравлюються, бо не виробляються ферменти, що розщеплюють рослинні білки, жири й вуглеводи. Зменшивши кількість згодовуваного незбираного молока, ми штучно обмежували телят у протеїні та жирах тваринного походження, які так необхідні в період формування власного імунітету. Тому ми дещо по-іншому сформулювали основну мету вирощування телят у цей критичний період: формування власного імунітету завдяки збільшенню кількості згодовуваного незбираного молока.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (19), грудень 2013.