Степан Лихошерст, ветеринарний лікар, консультант КЦ АВМ із питань селекції та вирощування молодняка

Розведення худоби — відносно просте завдання. А найскладніше в тому, щоб воно залишалось простим.

Том Ласатер

Головною метою селекційно-племінної роботи на молочній фермі є збільшення виробництва молока й розвиток таких ознак, завдяки яким корови служитимуть довше й даватимуть більше молока. Звісно, чим більше ознак ми намагатимемось удосконалити, тим меншого генетичного прогресу зможемо досягти. Саме тому, в унісон із цитатою відомого американського селекціонера, більшість виробників молока обмежуються такими критеріями:

• надій;
• загальний вихід жиру й білка;
• ратиці й кінцівки; 
• вим’я;
• відтворення;
• молочність.

Для того, щоб досягти бажаного генетичного прогресу, важливо правильно підібрати для корови бугая-плідника. Щоб швидко визначити оптимальний варіант, було розроблено спеціальні автоматизовані програми. Вони містять інформацію про бугаїв. Зоотехніку-селекціонеру достатньо внести дані про тварину, яку потрібно запліднити, і програма видасть можливі варіанти. А далі рішення за виробником — ступінь генетичного прогресу і його ціна.

Українські молочарі використовують ту ж само методику, але, як завжди, є й національні особливості підходу до справи. Зазвичай для стада підбирають і використовують два-три бугаї. Стежать за тим, щоб їхні лінії не перетинались і не було інбридингу. Навіть у таких умовах чимало господарств завдяки правильному вирощуванню ремонтного молодняка й дотриманню технологічних вимог досягають хороших результатів. А все могло б бути значно краще.

Більше інформації читайте у журналі «Молоко і ферма» № 1 (20), лютий 2014.