В Україні вирує політична й економічна нестабільність. Не оминула вона й молочний сектор. До яких першочергових кроків вдається Міністерство аграрної політики та продовольства для стабілізації в галузі і що ставить за мету в нинішніх складних для всіх умовах — про це наша розмова з заступником міністра Андрієм Дикуном.

— Як ви оцінюєте ситуацію в Україні та її молочному секторі зокрема?

— Економіка країни переживає глибоку кризу. В молочній галузі, як невід’ємній складовій економіки, відбувається те ж саме. Ситуація доволі парадоксальна: з одного боку, йдеться про дефіцит молока, а з другого — обставини складаються так, що сьогодні навіть вироблене молоко нікому не потрібне.

За різними підрахунками, обсяги продажів молочних продуктів на внутрішньому ринку впали на 15-20%. Хоч заробітна плата українців залишилась без змін, але через знецінення гривні споживачі можуть купити значно менше, ніж півроку тому.

Другий вагомий чинник — втрата російського ринку збуту. Росія практично закрила свої кордони для української молочної продукції. А частка нашого експорту туди досить вагома: близько 20% того, що переробляємо. Це майже 1 млн. тонн молока. Основний експортний товар, твердий сир, не продається. Підприємства намагаються перепрофілюватись на виробництво сухого молока, яким торгують на світовому ринку. Але це справа не одного дня. До того ж треба пам’ятати, що й цей товар у нас купуватимуть за світовими цінами і дорожчим він бути не може.

Також ми втратили ринок Криму, а це ще 2 млн. споживачів. Так склалося, що з сільськогосподарських підприємств автономії молочну сировину поставляли на материкову частину, натомість на півострів везли молочну продукцію.

Ось таку ситуацію маємо сьогодні. Звісно, вона неприємна, але не безвихідна. А на тлі тих подій, що відбуваються в країні, молочна галузь — не в найкритичнішому стані.

Як на мене, сьогодні треба відкласти вбік емоції і зрозуміти, що територіальна цілісність держави і життя її громадян є пріоритетом, а нам усім треба працювати.

— Яка доля може чекати виробників молока за таких обставин?

— Більш ніж упевнений у тому, що ефективні підприємства просто недоотримають той прибуток, на який розраховували. За найгіршого сценарію розвитку подій вони спрацюють у збиток, але він буде незначний. Неефективні виробники, хоч як це печально звучить, змушені будуть лишити ринок.

Поміркуйте, сьогодні українська корова дає в середньому 4,5 т молока на рік. Ефективність переробних підприємств, за оцінками самих переробників, не більше 50%. Тобто, ми не можемо конкурувати з іншими країнами. Ми звикли тішити себе думкою про родючі землі, сприятливий клімат, те, що ми аграрна держава, але наша молочна галузь неконкурентоспроможна і нині працює наосліп.

Як тільки я почав працювати в міністерстві, одразу спробував з’ясувати, кому потрібне наше молоко і скільки. Виявилося, сьогодні ніхто не може точно відповісти, скільки молока виробляє Україна. Державна служба статистики звітує про 11 млн. тонн. Експерти, аналізуючи баланс виробництва й споживання, називають іншу цифру — 8 млн. тонн. Різниця відчутна. Не знаючи, скільки нам потрібно молока для внутрішнього споживання, ми не можемо планувати експорт, виробляти стратегію дій і розвиватись.

Попри загальну складну ситуацію й невизначеність, що в першу чергу стосуються наших східних областей, Криму і надскладної посівної кампанії, міністерство працює, намагається створити сприятливе бізнес-середовище і вибудувати ефективну модель сільськогосподарського виробництва.

— Що вже зроблено для молочної галузі?

— Куди Україна змогла б експортувати свою молочку?

— Чи усі переробні компанії налаштовані на співпрацю?

— Чи планують працювати з мережею роздрібної торгівлі?

— На які кроки щодо врегулювання складної ситуації на ринку і загалом підтримку з боку держави можуть розраховувати молочарі?

На ці та інші питання шукайте відповідь у журналі «Молоко і ферма» № 2 (21), квітень 2014 р.