Володимир Мірненко, ТОВ «Пьотінгер Україна»

Виробники не можуть впливати на закупівельну ціну молока, але контролювати його собівартість їм під силу. Навіть найкращі підприємства України мають резерви для зниження собівартості. Один із них — грубий корм. Попри те, що цей вид корму є одним з найдешевших джерел поживних речовин для корів, йому все ще не приділяють достатньої уваги. Підвищення якості грубого корму має величезний вплив на кінцевий баланс, і особливо це відчутно під час економічної скрути.

Спочатку підрахунки

Щоб зрозуміти, де можна знизити собівартість виробництва молока, ми порівняли середні показники австрійських молочних ферм і одного з українських господарств. Результати продемонстровано в таблиці 1. Про що вони свідчать? Українське підприємство виробляє лише на 3% молока менше, проте його компонентний склад значно відрізняється від австрійського: на 0,5% менший вміст жиру і на 0,8% — білка. Перерахувавши надій на базове молоко (жирність 4,0%, білок 3,4%), ми помітили, що українське підприємство знов у програші — вже на 14%.

Щоб зрозуміти причину в різниці надоїв, ми проаналізували види корму, з яких його отримують. Українське підприємство використовує на 17% більше концентрованих кормів і, як наслідок, отримує на 17% більше молока з цього кормового джерела. А от із фуражу доять на 48% менше. Це і є той резерв, над яким слід працювати українським молочарям. Не менш важливий показник для аналізу собівартості молока — кількість концентрованого корму на 1 кг базового молока (energy corrected milk, ЕСМ, жир — 4,0%, білок — 3,4%). Він показує, скільки дорогого молока доять на фермі з концентрованих кормів.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 2 (27), квітень 2015