Ціну на українське молоко визначає ринок. Кінцевий споживач за останній рік зубожів, у його гаманці порожньо. Втрачено ринки збуту в Криму, на Донбасі, в Росії. Експортні поставки до Південно-Східної Азії, яка могла б поглинути значну частину нашої молочної продукції, дуже мляві. Якщо немає передумов для росту ціни на молоко, то потрібно шукати резерви в собі. У цьому переконаний директор Консультаційного центру АВМ Денис Сергієнко. І навіть коли сьогодні обставини складаються так, що собівартість може перевищувати реалізаційну ціну, це не означає, що потрібно вирізати корів. Може, є сенс перекинути на тваринництво певні кошти з рослинництва. Бо втративши стадо сьогодні, завтра його не повернеш. А роки інвестицій у техніку й технології підуть у нікуди.

— Як змінився підхід КЦ АВМ до надання послуг господарствам?

— У нинішніх умовах важливо не стільки доїти максимум молока, скільки отримувати максимум операційної маржі від кормо-дня корови. Раніше питання стояло по-іншому, а мета була — при відносно низьких затратах і відносно високій ціні на молоко отримувати максимальну продуктивність. Сьогодні потрібно шукати золоту середину між затратами і прибутком з надоїв. Тому в наданні послуг КЦ орієнтується в першу чергу на економічний ефект, і будь-яка рекомендація фахівців базується на очікуваному чистому прибутку. Наприклад, додавання нових інгредієнтів під час балансування раціону робить його дорожчим. А тому ми пропонуємо використовувати цей раціон лише в тому разі, коли потенціал від збільшення надою як мінімум дорівнюватиме сумі здорожчання, а ще краще —коефіцієнту 1,5–2. Крім потенційного чистого прибутку, потрібно чітко відстежувати фактичну додану вартість, яка виникає в результаті зміни цього раціону. На сьогодні ми маємо інструмент — економічну модель, яка фіксує відправну точку в господарстві перед зміною раціону і дозволяє моніторити, що маємо внаслідок.

— Розкажіть про особливості економічної моделі.

— Ми розробили стандартизовану методологію, яка базується на європейському та американському досвіді. Вона враховує ринкову вартість власного зернофуражу, тому що важливо розуміти, яку операційну маржу господарство генерує в кожному сегменті бізнесу.

У нашій моделі собівартість молока включає витрати на відтворення стада. Це дещо суперечить стандартному підходу в бухгалтерському обліку українських господарств, коли затрати на вирощування молодняка капіталізуються на балансових рахунках і під час вибракування тварини отримуємо від’ємний фінансовий показник у категорії «м’ясо». Виникає логічне запитання: невже на молочній фермі м’ясо є основним продуктом виробництва? Ні, ми виробляємо молоко, і в кінцевому підсумку всі затрати повинні лягати на собівартість цього продукту, враховуючи і відтворення стада. Інакше маємо ситуацію, коли в сегменті молока чудовий фінансовий результат, а по м’ясу суцільні збитки. Таким чином, спотворюється реальна картина, і ми не можемо правильно оцінити стан виробництва на молочній фермі.

— Чи існують подібні моделі в інших країнах?

— Які переваги від використання такої програми?

— Як запроваджуватимуть цю модель у господарствах?

— Де шукати резерви зниження собівартості виробництва молока?

— Що таке агрономічний супровід?

Відповіді на ці та інші питання шукайте в журналі «Молоко і ферма» № 2 (27), квітень 2015