Юрій Сівов, директор департаменту з розвитку КЦ АВМ

Основою раціону корів завжди були і будуть грубі корми: зелена маса трав, сіно, сінаж, силос. Собівартість якісного і неякісного основного корму однакова, або неістотно відрізняється на користь другого. А ось ефективність їх використання відрізняється на користь першого в рази.

Сіно — це корм, який одержують висушуванням надземних вегетативних частин кормових рослин до вологості менше 16%. Саме при такій вологості аеробні та анаеробні мікроорганізми не можуть отримати з рослинної клітини необхідну для їх життєдіяльності воду.

Сіно може зберігатися досить довго, але слід ураховувати, що в кисневому середовищі його складові (жири, білки, вітаміни та ін.) окислюються. У процесі заготівлі сіна втрачається на 10–20% поживних речовин більше, ніж при силосуванні й сінажуванні. Основними причинами цього є більша тривалість процесу, а також великі втрати найцінніших частин рослини (листя) у вітряну погоду при перевертанні, валкуванні, підборі, транспортуванні, закладці на зберігання, виїмці і роздачі.

Сінаж отримують шляхом прив'ялення надземних вегетативних частин кормових рослин до вологості менше 55%, при якій бактерії не можуть витягти з рослинної клітини воду, необхідну для їх життєдіяльності. Обов'язковою умовою є анаеробні умови зберігання, оскільки гриби і цвіль при такій вологості легко добувають вологу з клітин рослин.

Цей метод консервації останнім часом застосовується рідко через складнощі досягнення анаеробних умов (витіснити повітря з напівсухої рослини досить складно навіть при необхідній масі трамбувальної техніки), а також через руйнівну дію вторинного зігрівання внаслідок відсутності кислот, що інгібують розвиток грибів і цвілі.

Силос отримують із прив'ялених до вологості від 60 до 70% надземних вегетативних частин рослини або при досягненні рослиною цього ж діапазону вологості в результаті фізіологічної зрілості (кукурудза, силосне сорго). Анаеробні умови обов'язкові. Можливе силосування вологого зерна і підземних частин рослин — коренебульбоплодів.

Консервувальну дію справляють анаеробні умови зберігання та висока кислотність (рН у діапазоні 3,8–4,2), зумовлена леткими жирними кислотами, синтезованими анаеробними бактеріями. На сьогодні цей спосіб консервації вважається у світовій практиці найкращим з причини його технологічності, а також тому, що за допомогою інокулянтів і технологічних прийомів вдалося зробити несилосовані культури — силосованими.

Якісний основний корм має всього лише трьох ворогів, об'єднаних спільною метою позбавити нас одного з головних ресурсів або погіршити його якість. Це три «К»:

1 — кисень;

2 — клостридії;

3 — клітковина.

На захисті наших інтересів стоять армії технології заготівлі, зберігання і використання кормів, а також якісних інокулянтів.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (31), грудень 2015.