Рубрики

Архів

Бути першим — це ризик, виклик і відповідальність

Ольга Зарицька

Незалежна Україна взяла курс на промислове виробництво молока на початку двохтисячних. Відправним пунктом багато хто вважає модельне господарство і молочну школу холдингу «Агро-Союз». Із часом нові технології почали приживатись на інших українських фермах. Поки одні методом проб і помилок поступально крок за кроком рухались уперед, другі розмірковували, будуватись чи реконструюватись і на кого рівнятись, — у новітню молочну історію стрімко ввірвалась Українська молочна компанія (УМК). Стартувавши з нуля у 2006-му, в 2010-му вона вже стала найбільшою молочною фермою в Україні та Європі: загальне поголів’я — 6,5 тисячі, з них 3580 корів, дві доїльні зали «паралель» 2×36, добове виробництво молока — 90 тонн, річний надій на корову більше 9000 кг. Це був зразок успішного перенесення й адаптації моделі промислової американської ферми в українські реалії. Українська молочна компанія і сьогодні в числі лідерів та новаторів, охоче ділиться з колегами по цеху своїми напрацюваннями, а десятий рік народження зустрічає у повсякденних виробничих турботах і в пошуку найкращих відповідей на виклики часу.

Уперше і без права на помилку

У той час, коли УМК була тільки в задумці, виробництво молока в Україні розглядалось як перспективний бізнес. У багатьох було бажання, та не кожен мав фінансову можливість і сміливість побудувати мегаферму на кілька тисяч корів. Це був великий ризик, адже в країні не було досвіду утримання та розведення худоби в таких масштабах. Проте знайшлись відчайдухи, які повірили у велике молоко, і 13 квітня 2006 року заснували Українську молочну компанію, яка мала стати найбільшою молочною фермою промислового типу в Європі. В радіусі кількох тисяч кілометрів нічого подібного не було, тому вчились і переймали досвід у США, взявши за основу їхню модель ферми.

«Ми були першими і до кінця не усвідомлювали, що робити, хоча в багатьох був чималий досвід роботи у тваринництві, але то було зовсім інше виробництво. Починати доводилося знов і з нуля. Упродовж двох місяців я працювала на молочній фермі з безприв’язним утриманням у Сполучених Штатах

— випоювала телят, доїла корів, вивчала технологію. Там я побачила, як працює велика молочнотоварна ферма, і подібне виробництво потрібно було налагоджувати в Україні. Спочатку всім було важко. Нині ж озираюсь на 10 років назад, які пролетіли, мов один день, і розумію: ми це зробили, хоч не все з задуманого вдалось утілити в життя. А ще ми стали досвідченішими й мудрішими: маємо чимало власних напрацювань, бачимо, де є потенціал і над чим ще треба працювати», — розповідає директор з тваринництва Лілія Анатоліївна Іваноглу.

У серпні 2007-го ввели в експлуатацію перший корпус ферми , у цьому ж році з-за кордону завезли 1000 нетелей голштинської породи (уточнимо, що всього УМК придбала 4926 нетелей-голштинів: 985 голів у Данії, Голландії та Угорщині, а решту — в Німеччині). Чекати, доки завершиться спорудження решти корпусів, не могли, бо треба було якнайшвидше виробляти молоко, а на виторг від його реалізації будуватись і докуповувати поголів’я. Проект реалізовували поетапно, і через це збільшувався період його окупності, але на те були причини: економічна криза 2008-го, брак коштів, кредитні зобов’язання. У 2009-му керівництво компанії вирішило відмовитись від імпорту нетелей. З того часу нарощували стадо за рахунок власного молодняка і тривалий час не вибраковували корів через низьку продуктивність, з метою отримати приплід від імпортованого поголів’я.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 2 (33), квітень 2016

 Ctrl
Своє завтра ми будуємо сьогодні
28.06.2016
Ctrl 
Становлення професіонального козівництва в Україні
25.12.2015

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Прибуткове свинарство»