Під час Агроінвестиційного форуму, про який ми вже не раз згадували у матеріалах журналу, я поцікавилась у Вадима Андрущака, директора ТОВ «Пьотінгер Україна», які інвестиційні настрої нині панують на ринку. Плановане кількахвилинне бліц-інтерв’ю непомітно переросло в більшу і глибшу розмову, яка мене дуже вразила. Сподіваюся, що й читач не залишиться байдужим.

— У що зараз інвестує, чи готовий інвестувати, український аграрій?

— Не хочу підміняти поняття й одразу поясню, що під словом «інвестувати» я розумію ось що: робити так, як воно повинно бути, дотримуватись технологій. Сьогодні більшість аграріїв купують кормозаготівельну техніку тоді, коли вже вкрай потрібно. Взагалі ніша техніки для заготівлі грубих кормів на ринку невелика. При цьому 50–60% потенційних споживачів чи покупців розуміють, що грубі корми — це той фундамент, на якому можна виробляти молоко. З них лише половина інвестує, і робить це сегментарно: у мене є проблема чи планка, до якої я хочу дотягнутись, — тому я куплю певний агрегат чи машину.

Є й інші, які міркують так: є стільки-то поголів’я, кормових площ, і для того, щоб працювати ефективно й технологічно, потрібні такі-то машини. Таких аграріїв небагато.

— Ситуація більше схожа на латання дірок?

— Так, аніж на системний підхід до виробництва, кормової бази і розбудови молочного бізнесу.

— Що може змінити ситуацію?

— Вона вже міняється. Три роки поспіль — 2011-й, 2012-й і 2013-й — ціна на молоко в Україні була безсовісно жирна, найвища в Європі. Сплеску інвестицій чи закупівлі основних засобів виробництва я тоді не помітив. Навіщо інвестувати, коли і так нормально? Прийшли тяжкі часи: як же інвестувати, коли молоко і без того збиткове?

На мою думку, єдина можливість привести ту чи іншу галузь виробництва у відповідний стан — це дотримуватись технологій. А щоб їх дотримуватись, потрібні правильні засоби виробництва: корми, тварини і обладнання, — а також персонал. Та навіть найкраща техніка чи обладнання не гарантують, що взавтра буде відповідна кормова база. Є чимало прикладів, коли люди купують техніку, але не міняють підхід: заготовляють не в ту фазу стиглості, не при тій вологості, погано трамбують. Собівартість збільшується, а якість грубого корму не покращується.

Однак треба визнати, що загальний рівень технологічності молочної галузі зростає.

— Чи може Poettinger, як іноземна компанія, допомогти з доступом до дешевших кредитів?

— Коли ринок урегулюється?

Відповіді на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 3 (34), червень 2016.