Філософія м’ясного бізнесу
Щороку від недоотримання доданої вартості від виробництва яловичини, яким би Україна могла досить ефективно займатись, втрачається близько 1 млрд. дол. Де лежать ці гроші і як їх повернути в кишеню українського аграрія, розмірковує економіст інвестиційного департаменту ФАО Андрій Ярмак.
Інтеграція, спеціалізація чи кооперація?
Якщо оцінити стан м’ясного бізнесу в Україні, то вимальовується така картина. Досить непогано розвинене виробництво курятини. Постійно нарощуються обсяги її випуску й поставки на зовнішні ринки. Багато країн світу вже споживають українську курятину.
Свинина за обсягами виробництва «вперлась» у рівень споживання продукту на внутрішньому ринку. Галузь зараз стоїть перед викликом: треба збільшувати експорт свинини, щоб мати можливість нарощувати власне виробництво.
Що стосується яловичини, то цим бізнесом фактично ще й не починали займатись, хоч тут у нас найбільші перспективи. Яким може бути цей шлях?
Є кілька варіантів розвитку. По-перше, інтеграція і розвиток через агрохолдинги. Хорошим прикладом цього є птахівництво. Тобто, підприємства, що є підрозділами однієї бізнес-структури, не тільки переробляють і збувають готову тваринницьку продукцію, а ще й вирощують тварин, забивають, забезпечують себе кормами.
Другий підхід — кооперація. На жаль, в Україні таких зразків немає, однак у світі ми можемо знайти чимало прикладів успішної роботи кооперативів.
І, нарешті, третій підхід — спеціалізація. Його особливість полягає в тому, що різні етапи виробництва (вирощування тварин, забій, переробка) зосереджені на окремих підприємствах. За таким принципом побудована модель м’ясного сектора в США. Водночас із цим там діє чимало кооперативів.
Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 35, серпень 2016.