Рубрики

Архів

Бізнес роблять технології

Команда журналу «Молоко і ферма» завжди рада й готова відвідати навіть найвіддаленіші куточки України, якщо там виробляють молоко. Ми переконані, що будь-яка молочна ферма, яка діє і продовжує розвиватися в нинішніх умовах, варта уваги. Для цього номера досвід ведення молочного бізнесу шукали, рухаючись із заходу на схід — зі Львівської й аж до Харківської області, де в Куп’янському районі, в селі Курилівка, знайомилися з молочним комплексом СТОВ «Надія». Господарство різнопланове, однак молочне скотарство — один з основних напрямків діяльності. За результатами 2016 року, 40% доходу отримали від виробництва молока.

Від ручного доїння до зали

Молочним тваринництвом господарство займається з моменту реорганізації КСП ім. Тельмана у СТОВ «Надія» — з 20 лютого 2000 року. Перехідний період запам’ятали всі — і керівництво, і працівники. Корів тримали на прив’язі, доїли вручну, потім доїльними апаратами в бідони. Надої тоді були низькими, заробітна плата — мізерною, а людей на фермі працювало багато. Схожою була ситуація і в інших господарствах. Багато хто, не бачачи перспективи, просто вирізав поголів’я і «зав’язував» з молочною справою. Незважаючи на таку тенденцію, генеральний директор «Надії» Сергій Миколайович Садовський вирішив зберегти худобу. Щоб далі працювати, потрібно було запроваджувати нові технології, підвищувати ефективність виробництва. Розпочали з оптимізації доїння: у двох корівниках встановили молокопроводи.

Згодом, вивчаючи досвід молочного скотарства інших країн, які вже давно вирвались у лідери в цій галузі, Сергій Миколайович вирішив не відставати і перейти на безприв’язне утримання худоби. І цей етап також був непростим. Будь-які зміни потребують коштів, а великі — значних. Утім, генеральний директор був переконаний, що потрібно максимально вкладати в нову систему, бо майбутнє — за безприв’яззю. У 2014 році побудували доїльний блок та встановили залу типу «паралель» 2×14. На сьогодні в господарстві все ще поєднують дві технології, і невелику кількість корів, які з певних причин не можуть доїтись у залі, тримають прив’язаними, а доять у молокопровід.

«Вважаю, що перехідний період досі триває. Не можна все одразу зробити. Я прийшов працювати сюди в 2011 році. На фермі тоді було 246 корів, яких доїли в молокопроводи. У 2012-му наростили поголів’я більш ніж удвічі. Знання про технології безприв’язного способу тримання привозили з усього світу, обговорювали, як краще запровадити у себе. Завжди в центр уваги треба ставити комфорт тварин та працівників. Хоч сучасне обладнання й дороге, але результат відчутний. Це ми помітили, коли перейшли на нову систему утримання й доїння. Цю ж істину підтверджує нещодавно встановлена система вентилювання й охолодження, на яку витратили кілька мільйонів гривень. Якщо раніше влітку втрачали багато молока через тепловий стрес, то зараз вдається звести до мінімуму спад продуктивності. Господарство розвивається, маємо результат наших старань», — зауважує головний зоотехнік Анатолій Шило.

Більше читайте в журналі «Молоко і ферма» № 5 (42), жовтень 2017

 Ctrl
Індивідуальний підхід
30.10.2017
Ctrl 
В унісон з коровами
30.10.2017

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Прибуткове свинарство»