Британський експерт із силосування Дейв Девіс вважається одним із найкращих фахівців у цій галузі. Понад тридцять років він досліджує всі аспекти силосування, зокрема різні кормові культури, силосні добавки, вплив силосу на ефективність роботи рубця та продуктивність корів. Дейв Девіс працює на теренах Великобританії та за її межами, нерідко відвідує українські ферми. Ми поцікавилися в експерта про тенденції кормозаготівлі в Британії, і не тільки.

— Пане Дейве, яке місце силос займає в годівлі корів у Великобританії?

— Найпопулярніший вид силосу в нашій країні трав’яний, на другому місці — кукурудзяний. Зважаючи на кліматичні умови Великобританії, вирощувати кукурудзу в нас складно, але ми можемо отримати хороший травостій. Тому в деяких аспектах нам пощастило. Кормовиробництво Великобританії відрізняється від кормовиробництва в Україні та більшості країн світу. Багато британських фермерів випасають корів улітку, а взимку годують силосом. Хоча значна частина високопродуктивних ферм нині орієнтується на цілорічну годівлю силосом. Це важливий грубий корм. І взагалі, якщо подивитися на вихід молока з нього, то це значно більше, ніж із свіжої трави.

— Яка частка грубих кормів у раціонах високопродуктивних молочних корів?

— Не така, як хотілось би бачити. Загалом переважна кількість молочних ферм використовує 50–55% грубого корму в раціонах, що характерно для більшості країн Європи. Прикро визнавати, але ми відстаємо від Сполучених Штатів у цьому плані, тому що на найкращих американських фермах відсоток грубих кормів становить 65%, концентратів — 35%. В Європі ще недостатньо уваги приділяють належному вмісту поживних речовин у грубих кормах. Але це важливо, адже більше грубих кормів означає здоровіший рубець корови, менше проблем з ацидозом та відтворенням. Ефективність не завжди означає виключно собівартість виробництва силосу. Найбільші витрати, які ми ніколи не враховуємо в годівлі корів, — це витрати на лікування тварин, коли годуємо їх неякісними кормами та великою кількістю концентратів. Це типова проблема по всій Європі.

— Який силос вважаєте якісним?

— Все дуже просто. Як правило, ми використовуємо два види грубих кормів, можливо, три. Якщо це енергетичні корми (приміром, кукурудзяний силос), метою їх заготівлі повинна бути чиста енергія лактації (ЧЕЛ), щонайменше 11% обмінної енергії (для України — 12%). Вирощуючи такий білковий корм, як люцерна, маємо отримати мінімум 19% сирого протеїну, і навіть 21% на найкращих фермах. Посередині знаходяться корми, які можуть бути як енергетичними, так і білковими. Зокрема новий вид житнього сінажу, який може мати 11% енергії та 18% протеїну. Якби ми включали в раціон усі три види корму, то легко отримали б 60% грубого корму в ньому. Кожен із них містить поживні елементи, необхідні коровам.

— Чи набирає популярності у британських фермерів сінаж із жита? Які його переваги?

— Чи достатньо відомо про технологію заготівлі якісного сінажу з жита?

— Які тенденції кормозаготівлі характерні для Великобританії?

— Чи зменшують британські ферми собівартість виробництва молока шляхом поліпшення якості грубих кормів?

Відповідь на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (43), грудень 2017.