Відтворення корів: український досвід
Не помічаючи того, ми звикли вважати іноземний досвід еталонним і брати його за приклад. Тим часом в Україні є низка молочнотоварних ферм, які досягли виробничих показників світового рівня, зокрема й у відтворенні. В них варто вчитися і переймати практику. В цій статті розповімо про два вітчизняних господарства, які використовують різні системи утримання та різні підходи до організації відтворення, але отримують однаково високі показники.
Агрофірма «Розволожжя»: особлива увага критичним періодам
Худобу в «Розволожжі» тримають на двох фермах. На одному майданчику (с. Гайворон, Володарський р-н) перебувають телята до 100-го дня життя, дійне стадо, сухостійні корови та телиці за два місяці до отелення. На другому (с. Антонів, Сквирський р-н) — молодняк.
Для дійних корів використовують два типи утримання — безприв’язний у боксах та частково прив’язний. Оскільки планують збільшувати поголів’я і не вистачає місць у приміщеннях, три групи тварин тримають на вигульних майданчиках.
«Реконструювали два корівники під безприв’язь. В інших, нереконструйованих, приміщеннях тварин досі прив’язуємо, — розповідає головний ветеринарний лікар господарства Дмитро Колодій. — Насправді це створює проблеми: оскільки корів доїмо двічі на день, доводиться щораз їх відв’язувати. А це, самі розумієте, стрес для них. Найближчим часом плануємо ці приміщення також перебудувати й перевести корів на безприв’язь. Крім того, наразі ферма перевантажена, тому доводиться частину поголів’я тримати на вигулі».
Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 4 (47), серпень 2018