Рубрики

Архів

Через терни до зірок. З досвіду роботи АФ «Тріо» (Росія)

Уваркіна Євгенія Юріївна, директор ТОВ «Агрофірма «Тріо»

Євгенія Уваркіна здобула вищу економічну освіту, закінчила курси підвищення кваліфікації управління і організації персоналу за системою МВI. З 1999 року займалася приватним підприємництвом, вела торгову діяльність. Одружена, має четверо дітей. Із 2001-го Євгенія — одна із засновниць та директорів ТОВ «Тріо ХХI», яке спеціалізується на оптовій торгівлі цукром та зерном у Росії. 2003-го Євгенія Юріївна разом із сестрою та братом створили сільськогосподарське підприємство ТОВ «Агрофірма «Тріо» в Ліпецькій області. Діяльність новостворена організація розпочала із одного господарства — колишнього СГВК «Родіна». 2005-го ТОВ «Агрофірма «Тріо» мала 9 тисяч гектарів посівної площі на території вже трьох господарств (сільськогосподарських виробничих кооперативів «Родіна», «Пам’ять Ілліча», «Олим»). 2006-го посівні площі склали 11 тисяч гектарів за рахунок колишнього СГВК «Покровське», а 2008-го — 17 тисяч гектарів. Основні напрямки діяльності ТОВ «Агрофірма «Тріо»: буряківництво, вирощування високоякісного товарного зерна, а також виробництво молока.

Пані Євгеніє, що Вас підштовхнуло зайнятись молочним бізнесом?

Ми почали займатися сільським господарством 2003 року. Абсолютно випадково — я завжди кажу, що це треба дякувати плану Господа Бога. Раніше — з 1998-го по 2002 рік — ми продавали зерно та цукор, співпрацювали з сільгосппідприємствами, справи йшли непогано. А якось напровесні до нас звернувся один із районних чиновників — мовляв, Євгеніє, я знаю Вашу наполегливість, візьміть під опіку одне із господарств району, це не так уже й складно. Насправді у господарстві був цілковитий занепад: не було коштів на весняну сівбу, заборгованість по зарплаті — близько 3,5 млн рублів. Не розуміючи всього того, що нас чекає, ми взялися за справу. Як нам сказали, трохи вкладете і трохи більше отримаєте. Чиновник звичайно свого добився – він відрапортував, що площа буде весною засіяна, якось вирішиться питання заробітної плати. Що стосується нас, то відступати було нікуди. Наш принцип роботи — працювати ґрунтовно і дуже технологічно. Ми розуміли, що максимальний прибуток принесе максимально ефективне виробництво. Лише це. Восени 2003 року ми взяли ще одне господарство, яке знаходилось практично в такій же ситуації… а ще нам дісталися 250 корів. І як виявилося згодом, ми не мали права їх вирізати — заборона адміністрації. Ми стали заручниками обставин.

Виходить, що іншого виходу, окрім як зайнятися тваринництвом у Вас не було?

Виходить, що так. Тому у 2004 році восени поїхали в «Агро-Союз». Там ми познайомилися із Ельманом Оруджовим. В «Агро-Союзі» я вперше почула й побачила, що тваринництво може бути бізнесом, і це має бути бізнесом. Ми серйозно почали думати про реконструкцію та й адміністрація продовжувала поводитись жорстко, шлях був один: займатись тваринництвом серйозно. Взимку 2004 року ми підібрали приміщення для реконструкції, тоді ми не зважилися на будівництво нового комплексу.

В 2005 році ми проїхали Австрію, Голландію, Чехію — визначались, яке поголів’я потрібне. Нас, які нічого не розуміли в тваринництві, австрійці переконали, що Симентал — це свого роду «Порш», автомобіль, у якому ти можеш їхати зі швидкістю250 км/год. Звичайно, машина поїде, якщо ти вмієш нею керувати. Так само і австрійський Симентал — якщо вмієш керувати твариною, то вона дасть тобі продуктивність не гіршу, ніж Голштин. А ще тоді ми так розмірковували: від помилок ніхто не застрахований і якщо щось піде не так, то від Голштина не буде ні молока, ні м’яса; а від Симентала матимемо хоча б м’ясо. Це сьогодні ми розуміємо, що спеціалізація — молоко чи м’ясо — має бути обов’язково. На своєму шляху розвитку молочного скотарства ми зробили чимало помилок. Одна із них неправильний вибір породи. Хоча, якщо подивитися на справу з іншого боку, ті помилки були першим кроком, який ми мали зробити, аби відпрацювати технологію і зрозуміти всю систему роботи.

Восени 2005 ми завезли першу партію нетелей, в 2006 році отримавши результат першої лактації —6700 кілограмівмолока від Сименталів. Із дорослим поголів’ям, як нам тоді здавалося, була чудова ситуація, низький рівень вибракування — 13% із планованих 30%. Були певні проблеми із молодняком, а згодом з’ясувалося, що у нас ще більші проблеми із відтворенням — 300 днів лактації, а тварини не тільні. Що робити? Давайте поставимо корів на синхронізацію. Спробували, а результату не отримали. Усе, що ми робили — робили не системно.

В 2006–2007 роках ми витрачали багато часу на вивчення нових технологій, набуття нових знань. Нам здавалося, що ми вже стільки всього знаємо. До нас приїжджали гості, оглядали наш комплекс, ми з гордістю розповідали, що випоювати телят треба максимум 60 днів по6 літрів, мета — 45 днів. Це вже згодом, коли ми почали систематизувати і вести ретельний облік, то побачили, що деякі телята у нас стоять 90 днів на випоюванні. І споживають вони молоко не тому, що їм це потрібно, а тому, що ми їх просто забули відлучити. У нас не було системи обліку і контролю, а ми з гордістю розповідали про ті знання, які отримали і вважали, що у нас все гаразд.

Коли ж все-таки прийшло розуміння того, що варто щось змінити?

Які виробничі показники є для Вас індикаторами того, наскільки ефективно працює Ваша система?

Дізнатися більше ви можете із публікації журналу «Молоко і ферма», № 2, вересень 2010 р.

 Ctrl
Вадим Чагаровський: «Слід навчитися дотримуватися правил»
11.04.2011
Ctrl 
Українська молочна компанія: як отримати 9000 кілограмів молока від корови? Секрети годівлі
11.04.2011

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Прибуткове свинарство»