Володимир Хвостов, директор ТОВ «Торговий дім «Долінскоє», про особливості ведення молочного бізнесу на півдні України

Його шлях у бізнес, і молочний зокрема, дуже схожий на шлях багатьох дітей перебудови. Змінювалися часи та моральні підвалини, молоді люди вже зі студентської лави починали займатися підприємництвом. Згодом у його бізнесі з’явилося молоко, хоча спершу це було не виробництво і навіть не переробка. Просто сире молоко скуповували або обмінювали на нафтопродукти. Здавали його на переробку як давальницьку сировину, за це отримували сир, масло або інше, що користувалося попитом, продавали. Вже потім почав розуміти, що купівля-продаж без власного виробництва не має майбутнього і що, власне, виробництво і є обов’язковою умовою розвитку і процвітання. Брак спеціальної освіти не завадив розбудові власного сільськогосподарського бізнесу – вирощування зернових та виробництва молока. Завзяття, харизма, організаторські здібності, до певної міри авантюризм і велике прагнення досягнути мети зробили свою справу. «Ми оточили себе спеціалістами: агрономами, технологами, які розумілися на виробництві. Ми росли разом із ними і вони також змінювалися – ми всі відходили від совдепії, вибирали для себе найбільш перспективні напрями розвитку виробництва. Ми розуміли, що то має бути бізнес, який дає найкращі результати і максимальний прибуток. Звичайно, передовсім ми дотримувалися технології і сівозміни», – наголосив Володимир Вікторович.

Що було на місці сучасної молочнотоварної ферми вісім років тому, коли ви тільки організували «Долінскоє»?

Ми створили ТОВ «Торговий дім «Долінскоє» на базі СВК «Долинський», який, серед іншого, спеціалізувався на тваринництві. У спадок нам дісталися 300 корів червоної степової породи з річною продуктивністю 2200-2300 кгмолока. Стадо вважалося неблагополучним, корови хворіли на лейкоз та інші болячки. За перший рік роботи нам довелося скоротити поголів’я – залишилось тільки 150 корів, однак менше доїти ми не стали. Навпаки, надої зросли майже вдвічі й сягнули4000 кг. Перші три роки, доки ми оговтувались і намагались розібратися зі специфікою сільськогосподарського виробництва, молочна ферма, так би мовити, «виживала». Великих інвестицій у ферму чи обладнання ми не робили, усе зводилося до дрібних ремонтів. Однак виробництво приносило прибуток. 2005-го почали докуповувати корів, чия продуктивність була5000 кгмолока на рік. А вже потім зрозуміли, що далі так працювати немає сенсу: у тварин високий потенціал, але, щоб його реалізувати, потрібно серйозно підійти до заготівлі грубих кормів, створити для корів комфортні умови утримання. До того ж доїння тоді не витримувало жодної критики. Потрібно було щось змінювати. На будівництво нового корівника й установку доїльної зали нас надихнув наш сусід-молочник Сергій Іванович Максименко, директор ТОВ «Світанок» (Новотроїцький р-н, Херсонська обл.).

У 2007-му ми побудували перший новий корівник на 420 голів (6-рядний, ширина –33,4 м, довжина –103,5 м, висота –12 м, із коньком і шторами на бокових стінах). До нього добудували доїльну залу «ялинка» 2х12. У 2010-му звели ще один корівник на 295 голів

з другого боку від доїльної зали (4-рядний, ширина –29,4 м, довжина –106 м). Нині наша доїльна зала обслуговує 610 корів, але плануємо збільшити навантаження до 650-ти.

Поступово переходимо на голштинську породу. До кінця року хочемо збільшити стадо до 830 голів, а вже потім – до 1160-1200. Але тоді доведеться добудовувати новий корівник для 295 голів і доїльну залу. Думаємо, що це буде «паралель» або «ялинка» зі швидким

виходом 2х12 чи 2х10. Наразі усіх високопродуктивних корів утримуємо в нових корівниках, сухостійних та новотільних – в реконструйованих.

За який час окупаються новозбудовані корівники?

Якими мають бути відносини між виробниками і переробниками? Чого ви очікуєте від переробників?

Чи варто самим переробляти молоко?

Специфіка молочного скотарства на півдні країни.

Скільки потрібно землі, щоб забезпечити потреби молочної ферми?

Відповіді на ці та інші питання читайте у журналі «Молоко і ферма» № 3(6) вересень 2011 р.