У господарстві ПОСП ім. Шевченка, що в селі Угринів Горохівського району на Волині, створили замкнутий цикл молочного виробництва — від кормів та вирощування здорової худоби до екологічно чистої молочної продукції. На останній ланці цього ланцюжка — власному переробному підприємстві, — угринівці недавно відвантажили споживачам перші партії продукції. Всі ці зусилля — щоб не залежати від примх компаній-переробників. Для цього волиняни замовили в Ізраїлі проект міні-заводу, який ще не має аналогів в Україні. А керує господарством уже кілька десятиліть поспіль Андрій Антонович Турак.

— Я прийшов працювати в місцевий колгосп ще 1986-го року, — знайомиться Андрій Антонович. — Відтоді господарство кілька разів міняло форму власності, назву, організаційну форму. Змінився і профіль — тепер займаємося тільки молочним скотарством. Орендуємо 2860 гектарів сільгоспугідь, де й вирощуємо корми. На 360 гектарах вирощуємо ріпак — ця наша додаткова спеціалізація дає непоганий прибуток. Увесь урожай ріпаку забирають німецькі переробники. Але справжня наша гордість — це ферми, де працюють усі ланки єдиного ланцюжка: теличка—телиця—нетель—корова.

Чий бугай не скакав, а телятко – наше

У ПОСП ім. Т. Шевченка вже три роки поспіль практикують сучасні технології вирощування молодняка. Практично все для ремонту власного стада вирощують самостійно і лише частину теличок закуповують у населення.

— Про здоров’я телички починаємо дбати з моменту її народження, бо від цього залежить те, яка з неї потім буде корова, – розповідає Олег Турак, син, заступник і права рука Андрія Антоновича. — В першу годину життя випоюємо телят молозивом від здорової корови (не менше трьох літрів) за допомогою зонду. Маємо банк молозива, яке зберігається в морозильній камері. З перших днів життя також даємо воду і концкорми. Спочатку телята живуть в індивідуальних клітках, а коли зміцніють, переводимо на групове утримання. Щоб отримати високопродуктивну корову, теляті потрібно дати хороший старт.

У 15–16 місяців телиці готові до парування. Тоді вони важать у середньому 380 кг, а висота в холці 127 см. Для запліднювання корів використовують сперму голштинів. Щороку на сто корів отримують 85 здорових телят. Із них 43% — це телички. Продуктивність первісток — не менше 20 л, окремі дають і по 30–35 літрів.

— Бичків позбуваємося у віці до місяця. — До розмови долучається батько. — Є багато заготівельників, які їх приймають і кудись збувають. Мене доля бичків не цікавить. Раніше ми постійно тримали ціле стадо биків, однак потім від нього відмовилися. М’ясний бізнес нам невигідний через малу закупівельну ціну.

Чисте молоко — з чистого корівника

Усе двотисячне угринівське поголів’я великої рогатої худоби живе в шести нових приміщеннях із безприв’язним утриманням та ще трьох, де, попри реконструкцію, від ланцюгів відмовитися не вдалося. Прив’язаними залишаються сухостійні корови, а також 300 телиць. З різних причин у згаданих трьох корівниках під час реконструкції так і не вдалося дотриматися безприв’язної технології на всі сто: зробили кормові столи, а прив’язь залишили. Тож усім, хто будуватиме нові ферми, Андрій Антонович радить одразу обирати безприв’язне утримання.

— Нові корівники особливо стали потрібні 2006-го року. На той час чимало господарств взагалі відмовилися і повністю знищили тваринництво, — розповідає Турак-старший. – Утримувати худобу — це ж клопіт. Ми вирішили зберегти молочну спеціалізацію. Однак наші корівники були в жалюгідному стані — їх треба було або капітально реконструювати, або будувати нові. Обрали другий варіант. Коли ж збудували приміщення, обладнання закупили також нове. Нині на місці старих розвалюх стоять сучасні чотирирядні корівники (довжиною 78 і шириною 21 метр).

Комфорт корів забезпечує не тільки відсутність ланцюга на шиї, а й ефективна вентиляція: корови не можуть жити в аміачних випарах, тому в нових корівниках зробили витяжки, що забезпечують постійний притік свіжого повітря. Належний мікроклімат сприяє високій продуктивності худоби. Гній із бетонної підлоги видаляють дельтаскеперами. Підстилка — солома.

Нині у ПОСП ім. Т. Шевченка під нові корівники реконструюють старі свинарники, адже на кінець 2012 року тут планують збільшити дійне стадо із 800 до 1100 голів. «Поки що розвиваємося не інтенсивно, а екстенсивно. Оскільки вирішили розширюватися, корів за продуктивністю, як це має бути, ще не вибраковуємо», — зізнається Андрій Антонович.

Більше інформації можна прочитати в журналі «Молоко і ферма» №2 (9), квітень 2012