Рубрики

Архів

Місце під сонцем

17 квітня у Ставрополі відбулася конференція, в якій узяли участь керівники молочних підприємств, провідні експерти галузі й спеціалісти компанії «ДеЛаваль» — усього понад сто осіб із різних регіонів Російської Федерації та країн СНД. З одного боку, звичайне зібрання, адже молочарі часто зустрічаються, щоб поділитися досвідом, як у сучасних непростих умовах залишатися конкурентоспроможним і виробляти якомога більше якісного й дешевого молока. З другого боку — подія була досить неординарною. Чи не вперше подібні питання обговорювали з урахуванням однієї особливості — доїння відбувається без людського втручання, за допомогою роботів.

Автоматизоване доїння стрімко ввірвалось у життя російських молочних ферм років п’ять тому. Наприклад, перший робот (інакше кажучи, VMS — система добровільного доїння) від компанії «ДеЛаваль» встановили в грудні 2007-го року на племзаводі «Родіна» (Вологодська обл.). У 2008-му році їхній приклад підхопили ще три господарства. Відтоді з року в рік кількість роботизованих ферм невпинно зростає. Розширюється й географія. Згідно з попередніми оцінками, до кінця цього року роботами обладнають понад 20 ферм, а загальна кількість станцій VMS сягне 150 одиниць. Слід відзначити, що господарства, де встановлюють автоматичних доярів, досить різні. Є невеликі сімейні ферми, а є й мегакомплекси. Одні будували з нуля, інші розвивалися крок за кроком. На одних фермах корів утримують на глибокій підстилці в реконструйованих приміщеннях або ж просто неба на відкритих майданчиках, на інших — у корівниках, обладнаних найсучаснішими механізмами для контролю мікроклімату, видалення гною і т.д. Об’єднує всіх одне: ті, хто один раз спробував працювати з роботом, відмовлятися від них не хочуть. Наразі немає жодних підстав вважати, що темпи роботизації в Росії сповільняться.

Що змушує росіян дедалі частіше звертатися до послуг доярів-роботів?

Тест-драйв по-красногвардійськи

Своїм досвідом поділився Олег Сергієнко, директор племзаводу «Красногвардійський» (Ленінградська обл.). Це господарство можна назвати одним із типових російських сільськогосподарських підприємств, які не мають крупних інвесторів. Розвиваються поступово, розраховуючи лише на власні сили й здоровий глузд. До 2008-го усе дійне поголів’я тут утримували на прив’язі. Розмірковуючи про майбутнє, дійшли висновку: потрібно переходити на безприв’язне утримання.

Наприкінці 2008-го завершили реконструкцію одного корівника на 200 голів, розмістили там два роботи, 120 дійних корів і групу нетелей. Увесь наступний рік спостерігали за здоров’ям корів, їх продуктивністю, якістю молока, собівартістю виробництва та намагалися зрозуміти, де втрачали, а в чому вигравали на оборотних коштах. Динаміка була позитивна, тоді й вирішили, що будуть переходити на безприв’язне утримання та використовувати роботів.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 3 (10), червень 2012 рік

 Ctrl
Бронхопневмонії у телят. Комплексна проблема потребує комплексних рішень
12.07.2012
Ctrl 
Виробництво яловичини — прибутки чи збитки?
12.07.2012

Всі новини >>

Пошук

MilkUA.info
PigUA.info
Журнал «Прибуткове свинарство»