Ізраєль Фламенбаум, міністерство сільського господарства Ізраїлю, дорадча служба

Ізраїль лежить на схід від Середземного моря. Клімат у країні субтропічний і сухий, з прохолодною дощовою зимою (листопад–березень) та жарким літом (червень–жовтень) без опадів. На узбережжі літо тепле й вологе, денна температура тримається на позначці 30°С, а відносна вологість — 50–90%. В глибині країни на рівнинах і на півдні в пустелі літо спекотне і посушливе, денна температура сягає 40°С, а вологість 20–40%.

Висока продуктивність і здатність до відтворення

На ранніх стадіях розвитку молочного сектора особливі умови виробництва змусили ізраїльських фермерів розробити унікальну й нетрадиційну виробничу концепцію. Їй притаманна особливо інтенсивна годівля тварин, а також специфічна практика управління стадом, яке утримується безвигульно на відносно великих фермах. Стратегічне рішення, прийняте багато років тому, грунтувалося на переконанні: в особливих ізраїльських умовах досягнення найбільшої молочної продуктивності на корову є найжиттєздатнішим із економічної точки зору. Суворий клімат змусив молочарів розробити і втілити в життя нові технологічні рішення та особливі управлінські прийоми, спрямовані на досягнення високої молочної продуктивності в умовах спекотного й вологого літа.

На всіх фермах Ізраїлю тварин запліднюють виключно штучно. Ще десять років тому всіх телиць і корів запліднювали спермою ізраїльських бугаїв-голштинів через кооперативну службу SION. Нині незначну частину корів запліднюють ще й імпортною спермою, в основному породи NRF (норвезька червона) та монбельярд.

Майже на всіх молочних ферма використовують доїльне обладнання з електронною системою контролю, яке, здебільшого, виробляють дві ізраїльські компанії (AFIMILK та SCR). Завдяки електронному моніторингу під час доїння, система фіксує інформацію про щоденну молочну продуктивність та ознаки охоти у корів завдяки транспондерам на кінцівках (AFIMILK) та шиї (SCR). На всіх фермах для визначення часу запліднювання використовують показники електронної системи контролю охоти. І лише на деяких фермах проводять візуальні спостереження двічі– тричі на день.

Переважна кількість ферм, особливо великих, під час запліднювання корів цілковито покладаються на електронні системи визначення охоти. Дослідження, проведені близько 20 років тому, були покликані порівняти ефективність виявлення тічки та запліднюваність за допомогою електронних чи візуальних методів і довели, що різниці в їх ефективності немає. Порівняння репродуктивних показників до і після застосування системи електронного виявлення охоти за допомогою транспондера на кінцівках (це досліджували на 26 великих фермах Ізраїлю) засвідчило покращення результативності при використанні цієї системи («відкритих» днів на 6 менше), але не продемонструвало жодних змін у рівні запліднювання. Під час іншого експерименту за допомогою шийного транспондера виявили 96% тічок від загальної кількості випадків охоти у корів, зафіксованих упродовж чотирьох щоденних візуальних обстежень (Rosenberg, 1999).

Ізраїльські господарства досягли досить пристойних результатів у відтворенні, незважаючи на несприятливе літо, досить нетрадиційну для жуйних годівлю з відносно малою часткою грубих кормів у раціоні та надзвичайно високу молочну продуктивність.

Серед усіх нетелей 20% тварин стали плідними у тринадцятимісячному віці, 75% — у 15 місяців і лише 7% — у 18 місяців. Запліднюваність зменшувалася зі зростанням кількості осіменінь. Близько 60% телиць стали тільними після першого осіменіння і приблизно 80% — з другої спроби. Приблизно 65% циклів охоти були в межах нормального діапазону, а саме 18–25 днів після останньої процедури осіменіння. Лише для 10% застосували гормональне стимулювання охоти, тоді як в усіх інших випадках тварини приходили в охоту природно. Тільки 12% телиць, яких обстежили пальпаційно на 45–60-й день після штучного осіменіння (ШО), виявились нетільними. Відносно оптимістичні показники запліднюваності нетелей дозволяють ізраїльським фермерам управляти відтворенням, збільшуючи кількість отелень навесні та на початку літа, що дозволяє уникати дефіциту молока влітку.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 3 (10), червень 2012 рік