За виступом Сергія Бикова, члена наглядової ради ТОВ «Українська молочна компанія», на V Всеукраїнській конференції «Молочний бізнес—2012», що відбулася 1 листопада 2012 р.

Молочне скотарство — шлях від соціального проекту до бізнесу

Історично склалося, що в СРСР молочне скотарство було соціальним проектом, який забезпечував зайнятість сільського населення, але не прибутковість галузі. З часом ситуація змінювалася, хоча не так швидко й кардинально, як хотілось би. Ринок щораз пропонував виробникам технологічні новинки, однак їх несистемне застосування не давало бажаних результатів.

«Агро-Союз» став першою українською компанією, яка зуміла спорудити молочний комплекс із нуля і де застосували системний підхід до виробництва молока. Завдяки цьому вдалося досягти високої продуктивності тварин. Комплекс запрацював 2000-го року. Згодом естафету перейняла Українська молочна компанія, і 2006-го року в Київській області почав діяти молочнотоварний комплекс, розрахований на 4 тис. голів дійного стада. На той час реалізація проекту обійшлась компанії у 65 млн. дол. Донині комплекс є найбільшим у Європі. Як зауважує Сергій Вікторович Биков, такі масштаби виробництва, напевне, не завжди добре. Однак концентрація й укрупнення — це загальновідома світова тенденція. Бізнес прийшов у сільськогосподарське виробництво, і його головна мета — отримувати прибуток. У нинішніх непростих умовах цього можна досягти завдяки великим обсягам виробництва якісної сировини. Кризу зазвичай долають великі підприємства, а малі, на жаль, зникають.

До спорудження молочного комплексу Українська молочна компанія підійшла ґрунтовно. Його обладнали найсучаснішим устаткуванням, завезли високопродуктивну худобу з-за кордону (з Німеччини, Голландії, Угорщини). Не залишили поза увагою і кадрове питання — підготували персонал.

За словами Сергія Вікторовича, з самого початку Українська молочна компанія планувала отримувати щороку 11–12 тисяч кілограмів молока на корову, проте сподівання не справдилися, бо, попри створені комфортні умови утримання та високий рівень годівлі, генетичний потенціал імпортованої з Європи худоби виявився недостатнім для такого рівня продуктивності. Нині компанія зуміла подолати дев’ятитисячний рубіж. Для України це найкращий результат, але чи варто прагнути такої продуктивності?

Доїти багато вигідно

В Україні досить поширена думка, що великі надої не потрібні. Мовляв, куди вигідніше менше витрачатися на корм і виробництво загалом, менше отримувати молока, однак воно буде дешевшим, а бізнес — прибутковішим.

Чи так це насправді? Розгляньмо ситуацію з продуктивністю корів у інших країнах. Наприклад, у США середній річний надій на корову сягає 10 тис. кг молока, в Європі — 7 тис., Канаді — 8 тис. При цьому точка беззбитковості виробництва молока в США 9 тис. кг на корову, а в Канаді, де держава активно допомагає виробникам, — 7,5 тис. кг.

Українські реалії такі, що виробники молока не особливо можуть розраховувати на державні преференції, тому, переконаний Сергій Биков, за зразок слід брати досвід США, де молочне виробництво — практично чистий бізнес.

А тим, хто вірить, ніби доїти мало — вигідно, він наводить свої розрахунки (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння ефективності виробництва молока при різній продуктивності корів (модельний розрахунок).

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (13), грудень 2012 рік