Марія Ярошко, магістр МВА, співробітник НімАЦ

Реалізація потенціалу продуктивності жуйних тварин значною мірою залежить від створення таких умов годівлі, які б відповідали їхнім фізіологічним потребам. При цьому підвищення якості кормів покликане збільшити кількість і якість отриманої продукції (молока, м’яса) та зменшити її собівартість.

Разом з удосконаленням технології заготівлі кормів та годівлі худоби, потрібно знати й розуміти параметри оцінки годівлі та потреби тварин у поживних речовинах. Підвищення перетравності корму вважають одним із найкращих рецептів підвищення ефективності використання поживних речовин. Однак досягти цього можна тільки тоді, коли технолог добре розуміє фізіологічні й біохімічні процеси перетравлення кормів у відповідності з фізіологічними особливостями травної системи худоби та її фізичного стану.

Для чого коровам потрібна клітковина

Молочна худоба — це жуйні тварини, в раціоні яких для нормальної роботи передшлунків, стимулювання жуйки та перетравлення целюлози (необхідної для жирності молока) має бути вдосталь клітковини. Целюлоза ефективно перетравлюється тоді, коли в рубці підтримується оптимальний рівень рН, необхідний для життєдіяльності мікроорганізмів, які розщеплюють целюлозу. Також це є передумовою нормального жирового обміну. Ступінь перетравлення клітковини в шлунку жуйних залежить від багатьох факторів: її кількості, джерел надходження (вид кормових рослин і фаза вегетації під час заготівлі), виду корму та структури раціону, вмісту легкоперетравних вуглеводів, типу годівлі, особливостей обробітку корму, присутність інших біологічно активних речовин тощо. Склад раціону впливає на утворення в рубці продуктів ферментації — летких жирних кислот, і, відповідно, на ступінь їхнього використання в процесах обміну речовин. Вміст грубих кормів у раціоні впливає на споживання, перетравлення та використання енергії поживних речовин, а також підтримання рівноваги процесів обміну. При цьому одним із найважливіших складників грубих кормів є структурні вуглеводи. Саме вони стимулюють слиновиділення та моторику рубця й уможливлюють життєдіяльність рубцевої мікрофлори.

Клітковина «під мікроскопом»

Для оцінки структури кормів та раціонів у різних країнах використовують різні показники та системи оцінювання. Одним із найпоширеніших є вміст сирої клітковини (XF) з виокремленням у ній структурної клітковини (sXF), а також показник структури корму (SW).

Сира клітковина (XF) — це пектин, більша частка целюлози та частина геміцелюлози й лігніну. Мікроорганізми рубця розщеплюють її переважно до оцтової кислоти, за рахунок якої й відбувається синтез жиру молока. Структурною клітковиною (sXF) називають ту частку сирої клітковини грубого корму, яка безпосередньо покращує моторику рубця. Саме вона визначає інтенсивність жування корму та виділення слини, кількість якої забезпечує оптимальну кислотність у рубці. Визначення якості корму за вмістом у ньому структурної клітковини успішно використовують вже понад сорок років. Під час оцінки за цією системою кожному видові корму присвоюється певний коефіцієнт, який характеризує структурність його клітковини. Так, наприклад, у якісному сіні вся сира клітковина є структурною, завдяки чому воно отримує коефіцієнт 1; для силосу цей коефіцієнт дорівнює 0,7–0,8; у свою чергу, концентрати через майже цілковиту відсутність у них структурованої клітковини мають коефіцієнт 0. Згідно з рекомендаціями європейських експертів, показник структурної клітковини у раціонах великої рогатої худоби повинен бути щонайменше 9–12% (в СР раціону), а сирої клітковини — 16–18%.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 6 (13), грудень 2012 рік.