У нашому журналі № 3 за червень 2012-го року ми розповідали про ТОВ «Вітчизна», що на Сумщині, та його власника й керівника Сергія Чижика. Зокрема про те, як 2005-го він придбав у селі Шпотівка (Конотопський район) занедбане господарство, де утримувалося 300 корів. За сім із невеликим років новий господар і його команда створили на цьому місці сучасне успішне господарство, збудувавши всю інфраструктуру практично з нуля. На початку цього року журнал «Молоко і ферма» знову відвідав господарство у Шпотівці, щоб переконатися: ефективну інфраструктуру можна створити без шалених інвестицій, а «дешево» не означає «погано». Саме такою ідеологією керувались у «Вітчизні», будуючи фідлоти — майданчики для утримання телиць.

Українські молочарі використовують два основних способи утримання телиць. Перший, поширеніший, — тварин тримають у закритих приміщеннях, другий — на відкритих майданчиках.

Може здатися, що перший варіант кращий. Проте, щоб розібратися, потрібно враховувати два важливих моменти. По-перше, будівництво нових корівників «з нуля» однозначно потребує більших грошей, ніж обладнання відкритих майданчиків. Однак саме корівникам віддає перевагу більшість власників молочних ферм. Причина досить очевидна: ці приміщення залишились у спадок зі «старих часів», а тому особливих вкладень не потребують. По-друге, створити належні умови (зокрема мікроклімат) у приміщеннях значно складніше, ніж під відкритим небом. Адже телиці чудово почуваються при низьких температурах, до —22° С, тож у мороз приміщення більше потрібні не їм, а людям, які з ними працюють.

Одне з багатьох завдань, які потрібно було вирішити команді фахівців у Шпотівці, — вирощування якісного ремонтного молодняка. Нині тамтешня інфраструктура для вирощування молодняка має три основні ланки, кожна з яких передбачає утримання тварин різного віку. Перша — телятник, де тварини перебувають від самого народження до 2 місяців, друга (реконструйоване під телятник приміщення) — від 2 до 4 місяців, третя — відкриті майданчики, або фідлоти (дослівно з англійської перекладається як «майданчики для відгодівлі»). Сюди переводять телиць, яким виповнилося 4 місяці. Тут із 14-місячного віку їх починають осеменяти і до 15 місяців у 90% із них досягають позитивного результату. Із фідлотів тварин переводять до пологового відділення за 21 день до отелення.

Олександр Тимченко, начальник виробничої дільниці, розповідає, що проект фідлотів допоміг розробити Леонід Руденко, спеціаліст компанії DeLaval. «Ми з ним цілу ніч проблукали з лазерним рівнем, „відбиваючи“ всі нахили, — розповідає Олександр. — У результаті він запропонував три варіанти, і ми вибрали той, який, на наш погляд, був найкращий».

Нині у господарстві діє вісім майданчиків для вирощування ремонтного молодняка. Вони розташовані в один ряд. Кожен призначений для тварин певної вікової групи, починаючи з чотирьох місяців і закінчуючи двадцятьма чотирма (середній вік отелення в господарстві). Залежно від віку норма «житлоплощі» на одну тварину в різних загонах змінюється від 3 до 12 квадратних метрів. Усього на майданчиках можна одночасно утримувати 800 тварин.

Кожна з восьми секцій обладнана кормовим столом під навісом, а також окремими навісами, де тварини перебувають під час спеки, дощу або снігу. Перші чотири повністю забетоновані, зокрема і зони для вигулу. В інших чотирьох загонах забетоновано гнійно-кормові проходи, зону глибокої підстилки й усі алеї, якими рухається худоба. Завдяки цьому, а також дренажній системі та нахилу майданчиків, вдається уникнути зайвого бруду в дощову погоду й забезпечувати достатню гігієну худоби. Є ще одна перевага: гній не містить каміння й інших домішок, а це має неабияке значення при його внесенні на поля. Для глибокої підстилки використовують солому.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 1 (14), лютий 2013