Роботи в Україні — непочатий край
Австрійська компанія «Пьотінгер» прийшла на український ринок десять років тому, значно пізніше від інших постачальників аналогічної техніки. За цей час виросли, зміцніли і для багатьох виробників молока стали не просто надійним діловим партнером, а провідником знань. Про європейський підхід до ведення бізнесу, про еволюцію кормозаготівлі та власне становлення розповідає директор ТОВ «Пьотінгер Україна» Вадим Андрущак.
― Вадиме Івановичу, якою вам пам’ятається наша молочна галузь 10 років тому?
― Пригадую 2006 рік як час бурхливого росту економіки. На міжнародному ринку відчувався значний попит на молочну сировину, і вона зростала в ціні. Це був період стабільного курсу гривні відносно долара й масової валютної іпотеки. На екрані телевізора був Віктор Андрійович і були великі сподівання, що все в нас буде тільки добре. Якщо ж говорити про молочні ферми, то чомусь пригадується повна відсутність розуміння виробництва як системи, і годівлі — як її невід’ємної складової. Собівартість виробництва молока потрібна була лише як показник для бухгалтерської звітності, а не як підприємницький інструмент. Силос тоді був з радянським запахом.
― Ваша оцінка заготівлі грубих кормів в українських господарствах десятиліття тому.
― Ми тоді робили свої перші кроки в Україні як компанія, і було таке враження, що більшість не розуміла цінності основних кормів. Силос заготовляли так, як це робили ще за радянських часів. Якістю особливо не переймались. Однак саме в цей час почав пробуджуватися інтерес і були перші спроби поліпшити кормову базу на тих сільськогосподарських підприємствах, які розширювали стадо і ставили мету підняти надої.
― Які були плани?
― Хотілося сіяти добре і вічне. Я здобув спеціальність агронома в Україні, потім пройшов курс навчання з економіки агарного бізнесу в Баварії. За кордоном залишатися не хотілось, а було велике бажання розбудовувати Україну. Хотілось усе міняти, зрушувати речі з місця, багато діяти і щоб обов’язково був результат. Десять років потому зізнаюсь, що планету з орбіти зсунути не вдалось, а от по більшості клієнтів на сьогодні маємо подвоєння результатів з молочної продуктивності, люди чітко оперують собівартістю виробництва молока як інструментом для оцінки ефективності бізнесу. В тому успіху є частинка і нашої праці. Тобто, ці роки не минули даремно.
― Як вибудовувалася співпраця з господарствами?
― З якими основними труднощами зіткнулися?
― Чи виправдалися сподівання і чи відбулися реальні зміни в якості грубих кормів?
― Які фактори посприяли позитивним змінам в українській молочній галузі?
― Як змінилось за цей час ставлення виробників до себе самих і молочного бізнесу?
― Як оцінюєте майбутнє молочної галузі України і яке місце вашої компанії в ньому?
Відповіді на ці та інші питання читайте в журналі «Молоко і ферма» № 1 (38), лютий 2017.