Юрій Сівов, керівник департаменту розвитку консультаційного центру АВМ

Продовження, початок у журналі «Молоко і ферма» №№ 2 (21) і 3 (22).

У зоологічному плані велика рогата худоба належить до підродини биків (Bovinae ), порожнисторогих. Крім звичайної рогатої худоби, до цієї підродини входять також буйволи, яки, лобасті бики і зубри. Всі вони є самостійними зоологічними родами. Перші три з них існують як у дикому, так і в одомашненому стані, зубри й бізони — тільки в дикому. Всі роди великої рогатої худоби походять від одного спільного предка роду Leptobos, який був поширений на півдні Азії та Європи приблизно півтора мільйона років тому. Від нього, під впливом різних чинників пристосувальної еволюції, виникли нові форми тварин, в тім числі й згадані вище роди підродини биків.

Велика рогата худоба, представлена численними породами, поширена в усіх країнах світу й існує тільки в одомашненому стані.

Дикі предки звичайної великої худоби роду Bos були поширені майже по всій території Європи й Азії в льодовиковий і післяльодовиковий періоди. Дикі бики історичного періоду, відомі під спільною назвою тури, існували в Середній Європі до початку сімнадцятого сторіччя. Останній представник цього виду (самка) жив під охороною в Якторувському лісі біля Варшави і помер у 1627 році. У Південній Європі тури зникли раніше. Різночасність вимирання турів у різних місцях Старого Світу, вочевидь, пов’язана зі ступенем розвитку домашнього скотарства. У країнах найстародавнішого тваринництва Південної Азії пасовища для диких биків почали обмежуватися значно раніше, ніж у Середній Європі, де вони існували набагато довше. Тут же, на півдні Азії, трохи пізніше виникла і горбата свійська худоба — зебу.

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 4 (23), серпень 2014 рік.