Секрети успіху

Олексій Васильченко: «Щоб навчитися, мусили відвідати чимало підприємств, — і в Україні, і за кордоном. Побачене запроваджували у себе. Однак не сліпо копіювали, а переосмислювали та пристосовували до умов саме нашого господарства.

Підприємство розвивається без кредитів, а тому не так швидко, як могло б. Прибуток вкладаємо у техніку, приміщення, обладнання, генетичний матеріал, бо без розвитку сьогодні станемо неконкурентоспроможними завтра».

Підводні камені

«Недотримання технології, і не лише через намагання зменшити вартість обладнання чи реконструкції, є однією з небезпек. Приклад: одне українське господарство встановило сучасне устаткування та перейшло на безприв’язне утримання корів, а надої впали. Чому? Бо корівники розрахували неправильно. Там лежаки занадто близько до стіни, тому коровам незручно лягати. До того ж, коли мала відстань між лежаками та кормовим столом, тварини скупчуються у проходах, а якщо бракує поїлок — корова мало п’є.

Таке часто трапляється там, де власник не розуміє роботи підприємства і не контролює її. Запорука успіху: постійна присутність керівника. Не ходитимеш по корівниках, не контролюватимеш дотримання технології та не самовдосконалюватимешся, ніхто за тебе цього не зробить.

У своєму господарстві ми все організовуємо самі. Коли я починав працювати, два місяці прожив на фермі, щоб розібратися, як вона працює.

Технології потрібно не лише впроваджувати, а й підтримувати та контролювати, інакше персонал може змінити їх до невпізнанності».

Убезпечитися від падіння цін

На відміну від Європейських країн, де сільгоспвиробники є власниками молокозаводів, між двома гілками української молочної галузі є певне протистояння. Переробник нарікає на низьку якість молока та невпорядкованість сировинної зони, а виробник – на рівень закупівельних цін.

Дізнатися більше ви можете із публікації журналу «Молоко і ферма», № 1, червень 2010 р.