Олена Мельник, редактор журналу «Молоко і ферма»

«Молоко у корови на язиці», — говорить народна мудрість. Виробники молока сприймають це як аксіому. А хто з молочарів готовий дати чітку та вичерпну відповідь на запитання, що, коли і як потрапило їхній корові на язик? І якщо корова не одна, а, припустімо, п’ятсот чи тисяча? На великотоварних фермах це досить болюче питання, адже в процесі годівлі тварин задіяна не одна і не дві особи.

Часто доводилося чути, як українські виробники молока чи то жартома, чи то всерйоз розмірковують про годівлю тварин. Як кажуть вони, на молочній фермі використовують кілька раціонів. Перший той, який написаний на папері, його розробив спеціаліст із годівлі – консультант чи зоотехнік. Другий — це той, який завантажили у кормозмішувач (якщо він є) і приготували. Третій — розданий. Четвертий – той, що тварини спожили… Напевне, тут і зупинимося, тому що варіацій на тему кількості раціонів може бути безліч. Усе залежить від організації процесу годівлі на кожній конкретній фермі та чисельності робітників.

Як зробити так, щоб у ланцюгу від складання раціону до моменту, коли кормосуміш потрапляє на кормовий стіл, допустити мінімум відхилень та похибок? Порад може бути багато, але, без сумніву, усі вони міститимуть слова «контроль», «облік», «управління». Не будемо більше філософствувати на тему раціонів, а звернемося до досвіду одного з найкращих господарств України, де виробництво молока поставили на промислову основу.

Дізнатися більше ви можете із публікації журналу «Молоко і ферма», № 4, березень 2011 р.